з неба падав сніг

з неба падав сніг лапатий,                         

наче хто кидав на землю вату

вечір став для мене днем,

спізнився бідолаха,

а будинок вітхий, попри все,

змиривсь з іржавим дахом

між циліндрами споруд і прикрих планів

в пошуках натури целофанів

вогники меркають для принади –

творять диво

бо душа сліпа не зна,

що від землі красива

хтось будує з лєго десь добробут,             а з свідомості постане робот

пуповина, колисанка, долі згусток –

на розпродаж піде

бо безродому не стане розуму ні духу – притулитись ніде